визначення пріоритету

1. n марк., рек. рейтинг; відносний показник надійності; показник оцінки популярності; оцінка; a рейтинговий; оцінювальний; оцінний; 2. n ком. оцінка; параметр; характеристика; номінальне значення; номінальна межа; нормування; хронометраж; потужність; продуктивність; тарифікація; розрахунок тарифу; маркування; оцінка фінансового стану; a рейтинговий, оцінювальний; оцінний; оцінений

1. показник кількості читачів, телеглядачів і радіослухачів певної газети, теле- чи радіопрограми або рекламного ролика (commercial) в певний час; ♦ за рейтингом встановлюється ціна рекламного простору, часу, рядка; 2. відносний показник вартості, надійності, спроможності, якості та ін. ознак чого-небудь

═════════■═════════

accuracy rating оцінка точності; attitude rating оцінювальний коефіцієнт ставлення; audience rating рейтинг аудиторії; average audience rating рейтинг середньої аудиторії; bond rating оцінка облігацій • рейтинг облігацій • оцінка платоспроможності емітанта за особливою шкалою; brand rating оцінювальний коефіцієнт марки; break rating рейтинг пауз; broadcast rating трансляційний рейтинг; capacity rating паспортна потужність; classification rating клас вантажу згідно з класифікацією; composite rating узагальнена оцінка • зведений рейтинг; credit rating оцінка кредитоспроможності; cumulative audience rating сумарний рейтинг аудиторії; designed rating проектна потужність; efficiency rating оцінка ефективності • оцінка результатів роботи; effort rating оцінка темпу роботи; employee rating атестація працівника; estimated rating розрахунковий рейтинг • приблизний рейтинг; financial rating оцінка фінансового стану; G rating категорія «G»; gross points rating валовий оцінювальний коефіцієнт; guaranteed homes rating гарантований рейтинг родин, які дивляться телевізор; high rating високий рейтинг • висока оцінка; households using radio rating рейтинг родин, які слухають радіо; households using television rating рейтинг родин, які дивляться телевізор; instantaneous audience rating моментальний рейтинг аудиторії; investment rating інвестиційна класифікація цінних паперів; job rating оцінка роботи; lot rating оцінка якості партії • якісна оцінка партії виробу; low rating низький рейтинг • низька оцінка; marmelade ratings рейтинги ранкових телепередач; merit rating оцінка якості • оцінка ділових якостей робітника; multinerwork area (MNA) ratings багатотелемережний рейтинг програм; national rating загальнонаціональний рейтинг; network rating мережний рейтинг; Nielsen rating; opinion rating оцінка поглядів; output rating характеристика продуктивності; pace rating оцінка інтенсивності роботи; performance rating оцінка інтенсивності роботи • характеристика продуктивності; PG rating категорія «PG»; PG-13 rating категорія «PG-13»; priority rating категорія черговості • визначення пріоритету; product class rating коефіцієнт значення товарного класу; profit rating розрахунок рентабельності • оцінка прибутковості; program rating рейтинг програми; Q rating категорія Q • позитивний рейтинг; quality rating оцінка якості; R rating категорія R; satisfaction rating оцінювальний коефіцієнт задоволеності; security rating оцінка безпечності; speed rating оцінка темпу роботи; split rating подвійний рейтинг; standard rating стандартний номінал; station rating рейтинг станції; television rating рейтинг телевізійної аудиторії • телевізійний рейтинг; television audience rating рейтинг телевізійної аудиторії; time period rating рейтинг відрізку часу; total audience rating рейтинг загальної аудиторії • рейтинг сумарної аудиторії; triple A credit rating визначення найвищої кредитоспроможності; vessel rating класифікація кораблів • класифікація суден; X rating категорія «X» • «тільки для дорослих»

═════════□═════════

rating agency рейтингове агентство; rating and billing розрахунок тарифів і виписування рахунків; rating principle принцип розрахунку страхових премій • принцип розрахунку тарифних ставок

* * *

1) втручання (у — in, with)

2) перешкода, завада

3) рад. перешкоди

4) фіз. інтерференція

5) вет. засічка

6) амер., юр. визначення пріоритету на винахід при одночасному надходженні кількох заяв

7) тех. удар (черкання) (рухомих деталей)

Прокопович, Теофан (1681, Київ - 1736) - укр. мислитель, богослов, церковний діяч. При хрещенні був названий Єлисеєм, справжнє прізвище, ймовірно, Церейський. Згодом узяв прізвище свого дядька - Теофана Прокоповича, професора і ректора КМА. Навчався в КМА, потім упродовж трьох років студіював у колегії св. Атанасія у Римі. Навчався також в ун-тах Швейцарії і Німеччини, зокрема в Йєні, Галле, Альтдорфі. Повернувшись на батьківщину, понад десять років був проф. і ректором КМА, викладав поетику, риторику, філософію, математику, теологію. На вимогу царя Петра І П. проти власної волі змушений був переїхати до Петербурга. Він підтримує освітні реформи Петра, створює перший проект Академії наук, очолює літературно-громадський гурток, який одержав назву "вченої дружини", пише низку публіцистичних і філософсько-богословських творів. Іноземні вчені вважали його найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на багатьох напрямах розвитку її культури і науки. Мислитель вважав, що Бог як предвічна мудрість і вседосконалий розум існував до буття світу і є його першопричина і творець. Разом із тим, на думку П., повне визначення природи збігається з Богом щодо природних речей, у яких він з необхідністю існує і які він рухає. Ядром учення П. про світобудову є поняття природного (фізичного) тіла, яке він розглядає як субстанцію, що складається з матерії і форми. Матерія при цьому розглядалась як спільний і єдиний субстрат природних тіл, джерело їхньої кількісної визначеності, а форма - як основа їхньої якісної різноманітності. П. наполягав на активності матерії як компонента субстанції, котра знаходиться в постійному русі, що є універсальним і являє собою "мовби якесь загальне життя всього світу". На роздумах мислителя про матерію позначився розвиток природознавства, який схилив його до двох висновків: по-перше, на відміну кір Аристотеля, він твердив, що матерія єдина й однорідна в усіх природних тілах: це стосується неба і землі, живого і неживого, вона змінює лише форму, переходячи від одного тіла до іншого; по-друге, створена на початку світу Богом матерія не може далі ні народжуватися, ні знищуватися, ні збільшуватися, ні зменшуватися. Заперечуючи атомістичне вчення, П. вважав, що матеріальний всесвіт складається з найдрібніших корпускул, які є подільними до безмежності, але й найменша частинка тіла не втрачає своєї матеріальності і не може бути зведена до матеріальної точки. Він не погоджувався з думкою, що матерія не має власного існування, а отримує його від форми, і наполягав на нероздільності сутності й існування в природних тілах. Простір і час, як вважав мислитель, невіддільні від рухомого тіла. Високо оцінюючи розум людини, П. приділяв значну увагу вивченню логічних операцій, методів доведення й аргументації. Істина перестає бути для нього чимось заздалегідь даним у Біблії, а розуміється як процес набуття і нарощування людством нового знання. П. визначає істинне знання, прагнучи розширити межі самобутності наукової істини, як корисне і практично значуще. Суттєве місце в творах П. відведено проблемі людини та моралі. Ідеї, що він розвивав, були спрямовані проти середньовічних концепцій у цій галузі, сприяли формуванню нових етичних норм і уявлень. У своїх творах П. виходив із ідеї про те, що основою історичного поступу, сили держави, добробуту громадян є освіта, поширення наук, мистецтв і ремесел. Тому верховним носієм державної влади, на його думку, може бути лише просвічений володар, "філософ на троні". Центральне місце в філософському вченні П. належить теорії держави і права. Створений ним перший в Росії варіант теорії просвіченого абсолютизму був наслідком застосування теорій природного права і суспільної угоди до осмислення реалій історії рос. державності і її нагальних потреб у петровську добу. Він сприяв утвердженню пріоритету світського начала, науки, розуму, що спиралися на авторитет сильної і просвіченої державної влади; протидіяв намаганням боярської і церковної опозиції виступити проти петровських реформ; захищав демократичну за своєю сутністю ідею спільного блага - "всенародної користі". Створена П. теорія просвіченого абсолютизму мала чимало спільного з ученнями ранньобуржуазних теоретиків держави і права: Ліпсія, Греція, Гоббса, Пуфендорфа. При її опрацюванні мислитель використовував не лише доробок західних вчень, а й осмислення державотворчих ідей, особливо пов'язаних з теорією природного права, наявній в укр. філософській і суспільно-політичній думці вже від друг, пол. XVI ст. Але запропонована П. теорія була непридатною для умов України, де не було власної монархічної традиції, а, сприяючи централізації Росії, слугувала придушенню тут автономістичних і самостійницьких прагнень у сфері державотворення. В поглядах П. відобразився перехід від філософських ідей, що ґрунтувалися на ідеях східної патристики і західної схоластики, до формування філософських концепцій Нового часу.

[br]

Осн. тв.: "Мистецтво риторики" (рукопис, 1706); "Правда волі монаршої у призначенні спадкоємця своєї держави" (1726); "Духовний регламент" (1823).

ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ - 1) осмислені моральною свідомістю, етично обґрунтовані належні доброчесності й відповідні їм норми поведінки (мудрість, мужність, толерантність, вірність, правдивість, щирість та ін.); 2) узагальнений зміст основних етичних понять (добро і зло, справедливість, щастя, гідність, честь, обов'язок тощо) і принципів (альтруїзм, гуманізм, благоговіння перед життям та ін.); 3) безпосередньо значимі для людини універсальні зразки, вимоги, ідеали моралі, які мають самостійний статус, схвалюються суспільною думкою, знаходять втілення в праві, релігії, мистецтві, філософії. В межах класичної філософської традиції буття і цінність мислилися як нероздільні, і, отже, моральна аксіологія поставала як невід'ємна від онтології. Тривалий час Ц. м. розглядалися як ієрархічно підпорядковані в межах більш глобальних ціннісних систем і не набували значення універсальних і самодостатніх. Теоретико-концептуальне обґрунтування автономії моралі вперше здійснене Кантом. Зростаюча автономія Ц. м. пов'язана із збільшенням їх авторитетності й впливовості як особливого способу нормативної регуляції, поширенням моральної оцінки і самооцінки на різноманітні сфери життєдіяльності людей. Продуктивність моральної оцінки на основі загальнокультурних ціннісних орієнтацій обумовлює виникнення локальних культурно обумовлених систем Ц. м., що адаптовані до наявного стану суспільної, масової, групової психології. Внаслідок соціокультурної динаміки певні Ц. м. можуть ставати визначальними, або ж втрачати свою вагомість, регулятивну цілевідповідність. В натуралістично орієнтованій аксіології і етиці Ц. м. займають, як правило, вищий щабель в ієрархії цінностей культури. Теологічний підхід до визначення природи Ц. м. переважав у минулі культурно-історичні епохи і залишається досить авторитетним у XX ст. В питанні про співвідношення релігійних цінностей і Ц. м. багато хто з мислителів XX ст. (Тейяр де Шарден, Шелер, Бердяєв та ін.) віддавали перевагу релігійним. У філософії Гартмана намагання звільнити аксіологію від релігійних передумов породжує проблему незалежного існування сфери цінностей. У сучасній етиці намагання втілити інтерсуб'єктивні загальнозначущі смисли обумовлює пошук абсолютних, непроминальних етичних максим. Пристосування їх до конкретно-історичних умов, згідно з потребами функціонування соціуму, призводить до поділу їх на обов'язкові для всіх у практичному поведінковому сенсі, обов'язкові для всіх у сенсі ідеальної належності, найвищі, що уособлюють героїчний етос ("моральну розкіш", за висловом П. Сорокіна) і як такі не можуть бути загальнообов'язковими (самопожертва, подвижництво тощо). Ефективність сучасних стратегій суспільного розвитку залежить як від особистісного чинника (засвоєння Ц. м. як особистих поведінкових регулятивів), так і універсального, що враховує глобально-планетарний вимір сучасних цивілізаційних процесів. Серед основоположних цінностей набувають пріоритету - "благоговіння перед життям" (Швейцер), індивідуальне конечне існування людини як "Іншого" (Левінас) тощо.